ДУРНІ́СІНЬКИЙ, А, Е.
Дурні́сінький, а, е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. Дурни́й дурні́сінький. До крайности глупый.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 457.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДУРНІ́СІНЬКО →← ДУРМА́Н, НУ́,